ПИСАНКИ
24 апреля 2008 р.
Чому писанку малюють на яйці? Бо воно знає таємницю виникнення світу. Так принаймні стверджують міфи і легенди різних народів світу. Не такі вже й темні та безграмотні були наші предки, коли зображували найдавніші космічні символи в орнаментах, передавали з покоління в покоління як закодовану життєву мудрість візерунки, казки, легенди та пісні. Це зараз ми не розуміємо справжнього значення слів і символів. Це для нас зараз продаються орнаменти-наклейки для писанок. А з давніх-давен писанка була своєрідним закодованим письмом, недарма ж вона так називається.
Під час розкопок Кривушанської могили у 80-х рр. ХІХ ст. археолог Уваров знайшов глиняні яйця. У 1908 р. при розкопках на Полтавщині такі ж знайшов Хвойка. Елементи орнаментів на писанках були схожі на малюнки на стародавньому посуді та інших речах повсякденного ужитку. Звичай дарувати розмальовані яйця існував і в багатьох інших народів, стверджують науковці. Все це доводить, що писанка має давнє коріння і певний конкретний зміст.
Українська писанка стала невід’ємною частиною Великодня. Існує багато красивих легенд про походження писанки у християнстві. Але значення не змінилося, вона символізує народження життя, його безперервність та оновлення. Писанку вважали чудодійною вже з нанесенням на неї орнаменту. Це своєрідний оберіг від усякої нечисті, хвороби, вогню і нещасть. Писанки зберігали якнайдовше, на видному місці. Ними обмінювались, дарували, але не гралися, не розбивали. Для гри у «котки» використовували крашанки — варені яйця, забарвлені в один колір. Щоб фарба рівномірно вкривала шкаралупу яйця, його обробляли оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Тому в деяких регіонах України писанки ще називають галунками. Інший цікавий і давній спосіб виготовлення писанок зберігся на півдні Галичини і Лемківщині. На пофарбованому в яскравий колір яйці голкою або іншим гострим предметом видряпували орнамент. Такі писанки називалися скробанки, шкробанки, дряпанки. Для фарбування яєць раніше використовували природні барвники, які робили з відвару кори, бруньок, плодів дерев та кущів, коріння і стебел трав. Останнім часом переважно використовують спеціальні анілінові фарби.
Писанкарство — ціла наука, складна і цікава. Писанкарка мала починати роботу у чистому одязі та з чистими, світлими думками, подалі від заздрісних чужих очей. Ретельно підбирали яйця, обмивали водою з оцтом. Навіть ця вода, як вважалося, набувала чудодійної сили. Пізніше її можна було вилити під плодові дерева, щоб краще росли і плодоносили, або квіти.
Що вимальовували на писанці? Те, що і на вітальних листівках. Але суть писанки не тільки у красивих узорах. Справжня писанкарка намагалася не створити свій новий орнамент, а якнайточніше передати давні символи, які передаються віками. Існує абетка символічного письма. Інформацію про неї можна знайти у літературі. Зокрема, всеукраїнський культурно-мистецький етнографічний журнал «Писанка» за травень-серпень 1993 р. опублікував статтю В. Підгірняка «Бродківська писанка», де подаються її основи.
Орнамент наносили спеціальним пристроєм — писачком, який занурювали у розтоплений бджолиний віск. Яйце повертали гострим кінцем вверх, там зображували сонце чи зірку, внизу — землю або воду. Малювати на еліпсоподібному яйці складніше, ніж на рівній поверхні. Тому треба мати певні навички, починати з простіших візерунків.
Спочатку малюють воском лінії, які мають лишитися незафарбованими, білими. Потім яйце кладуть у світлу фарбу, наприклад, жовту. Коли воно висохне (можна підсушити м’якою тканиною), малюють лінії, які мають бути жовті. Далі фарбують в іншій, кожного разу темнішій фарбі.
Колір на писанці теж має значення. Жовтий символізує сонце, місяць і зорі, урожай, червоний — життя, блакитний — небо, повітря, здоров’я, зелений — весну, природу, коричневий — землю, багатство на дари, чорний з білим — пошану до духів померлих. Дітям давали писанки тільки ясних, веселих кольорів. Поєднання синього і золотого, які символізують воду і світло, дає зелений колір життя.
У 2006 р. вийшла у світ книжка Марії Іванишиної «По білому яйці воскові взори». Це унікальний у своєму роді посібник з писанкарства. Пані Марія давно займається виготовленням писанок, навіть організувала школу писанкарства. Результатом її багаторічного власного досвіду і вивчення народних традицій писанкарства стала ця книжка. У ній авторка крок за кроком веде початківців до створення дива власними руками. До порад варто прислухатися і більш досвідченим учням. Також подається цікавий матеріал про обряди і звичаї, пов’язані з писанками, про значення символів. Подано багато малюнків і фотографій, які допоможуть створити оберіг, яким, власне, і є писанка. Марія Іванишина закликає кожного українця навчитися писанкувати, бо «ми на якийсь час повертаємося в далеке минуле нашого народу», відчуваємо духовну єдність. Як каже пані Марія на прощання: «Кожна подарована писанка стане місточком любові між людьми».
Тож хочу побажати нам усім весняного оновлення і духовного пробудження.
Автор: Олександра ЧАУС
