«Не можу ставитись до музики, як до бізнесу»
12 марта 2009 р.
Співачка Лама (Наталя Дзеньків) — явище для нашої естради своєрідне. Справа не лише в незвичайному Наталиному іміджі «східної красуні», а піснях і музиці, які вона виконує. Змістовні тексти змушують слухача замислитись, а музика дивним чином поєднує східні мотиви, український фольклор, класику і щось невловиме, але таке, що надовго запам’ятовується.
Тендітна і мініатюрна Наталя справляє враження сильної особистості, бо має снагу йти своїм власним творчим шляхом, а не підлаштовуватись під загальноприйняті музичні формати. З іншого боку, звичайна жінка, для якої важливі підтримка, сімейний затишок і загалом «погода в домі».
Наталю, знаю, що ви захоплюєтесь Сходом. Тому і обрали образ індійської чи тибетської дівчини? Як з’явилась зацікавленість саме цією культурою?
Я щира українка, гуцулка з гір, дуже люблю свою культуру і разом з тим знаходжу в ній багато спільного зі східною. Не можу сказати, що дуже поглиблююсь у вивчення Сходу, просто беру звідти те, що мені цікаве і близьке. Наприклад, бінді (червона цятка на лобі) і яскраві прикраси, які полюбляю (сміється). Дуже імпонує ведична, вегетаріанська кухня. Найцікавіше в ній — використання приправ. Ми, в основному, користуємось сіллю і перцем, але якщо у страву додати індійські приправи, виходить просто надзвичайно. Дуже люблю чай на основі молока, до якого додається гвоздика, кориця, кардамон. Інгредієнти з молоком, на наш, європейський, погляд несумісні, але напій виходить чудовий. Цікавлюсь тибетською медициною.
Ви і надалі збираєтесь використовувати у творчості образ загадкової східної дівчини? Взагалі, на вашу думку, наскільки часто артист повинен міняти імідж?
Цей образ я ще не довела до досконалості, розвиваю його. Зараз хочу додати більше елементів з культури хіпі 70-х років минулого століття і трішки «змішати» з сучасною культурою. А що і як буде далі, не знаю (посміхається). Щодо того, як часто потрібно змінювати імідж, думаю, все залежить від особистості виконавця. Якщо людина достатньо харизматична, талановита, має гарний пісенний матеріал, особливої потреби в цьому немає. Візьмемо Дженіс Джоплін. Вона завжди з’являлась з однією і тією ж зачіскою, стиль одягу практично не змінювала, але завжди була цікава публіці. Бо вона мала голос, харизму, відчувала музику і була особистістю. От якщо цього нема, а людина просто таким чином заробляє гроші, тоді доводиться шокувати, епатувати публіку, щоб підігрівати до себе цікавість.
Наскільки я знаю, «Лама» з древньої шумеро-аккадської мови перекладається як «захисниця». Ви, така тендітна дівчина, відчуваєте себе захисницею чогось або когось?
В Тибеті Лама — перш за все знак особистості. Там кожен є Ламою, тобто людиною, в якій приховані різні таланти, інша справа, що не кожен їх хоче чи може розвивати. Далай-Лама — вище релігійне звання і ознака того, що людина досягла мало не досконалості. Коли ми вирішили, що саме так назвемо наш гурт, відчула: назва принесе нам удачу. За два роки, дійсно, досягли багато чого. Можливо хтось не повірить, але ми не оплатили жодного ефіру, «крутили» нас абсолютно безкоштовно, що нині рівнозначно диву.
Те, що Лама в шумеро-аккадській міфології була богинею-захисницею я довідалась пізніше. Чи відчуваю себе захисницею? В якійсь мірі, бо маю бажання своєю творчістю оберігати слухачів від «злоякісної» музики (посміхається). До того ж, у нас є мета створити продюсерський центр, щоб дати шанс талановитим особистостям проявити себе.
Коли відчули, що музика — це ваше покликання?
Батьки у мене артисти, тому я навіть не уявляла, що буду займатися чимось іншим. З раннього дитинства брала участь в різних концертах, співала, танцювала. Я професійний музикант: закінчила музичну школу по класу фортепіано, потім музичне училище. Взагалі, не думала ставати співачкою, бо мала бути піаністкою, вже збиралась іти в консерваторію. Але своєчасно переосмислила свою позицію. Подумала: закінчу училище, консерваторію, яка на мене чекає доля в нашій країні? Або викладати десь, або просто сольно грати, а це, на жаль, зараз нікому не потрібно. Закінчилось все тим, що я потрапила на концерт гурту «Бон Джові» у Німеччині, відчула цю атмосферу і зрозуміла: я теж так хочу. Повернувшись додому почала складати і награвати якісь мелодії, пішла співати до батьків в академічний хор. Справа в тім, що у мене трьох октавне колоратурне сопрано; те, що слухачі чують по телевізору, радіо, теж мій голос, але дещо інший. Тут я використовую альт досить невеличкого діапазону.
Наталю, а якби не музика, чим би займались?
Стала би лікарем. Вмію робити масажі, «розбивати» солі, мене цьому навчив один знайомий тибетський лікар. Коли торкаюсь долонями шкіри, пацієнти кажуть, що відчувають полегшення. Можливо, це пов’язане з тим, що я піаністка, і у мене дуже чутливі пальці, взагалі, розвинута інтуїція. Вмію відчувати людей, не тільки в плані якихось хвороб, а й характеру. Але інколи і помиляюсь.
Що вам допомагає переживати розчарування в людях?
Сильних розчарувань, дякуючи долі, не відчувала, ще не було випадків, і, сподіваюсь, не буде, щоб мені зробили таке, чого не змогла б пробачити чи тяжко переживала. Якщо відчуваю фальш в людині, розумію, вона зі мною тимчасово, і знаю, так чи інакше, «відсіється» сама собою.
Як можна назвати музичний стиль, до речі дуже оригінальний, в якому ви працюєте?
Слухачі і критики називають його по-різному: одні кажуть, що це рок, інші, з чим я категорично не згодна, «попса» вже така, далі нікуди (посміхається). Ми не заганяємо себе в якісь рамки, хоча зараз звідусіль тільки й чути: це формат, а це не формат. Для нас більш важливий сам процес творчості.
Аби стати успішним, артист повинен давати те, що від нього чекають, хочуть почути, чи те, що «проситься» з душі?
Артисти по-різному до цього ставляться. Ми, наприклад, ніколи не йшли шляхом «давати те, що жадає почути публіка». Власне, навіть про це не думали, просто робили, що подобалось і знайшли свого слухача. В шоу-бізнесі є «контори», які «штампують» гурти, аби заробляти гроші, от вони, дійсно, «потакають» смакам більшості, які, правду кажучи, не завжди є витонченими. На жаль, ті, хто роблять музику від душі, не завжди отримують від цього дохід. В Україні артист виживає за рахунок «корпоративів», і це добре, що є люди, які замовляють нашу музику, розуміють її, інакше було б складно. На Заході зовсім інша картина, там артисти зароблять за рахунок концертів, продажу дисків, адже, так і має бути, але ми вимушені миритися з нашими реаліями.
Чи змогли б ставитись до творчості лише як до бізнесу? Взагалі, на вашу думку, в наш час можна досягти популярності без скандалу і шокування публіки?
Ставитись до музики, як до бізнесу, не можу. Якщо щось не подобається, просто не буду цього робити, така вже я. В нашому випадку ми досягли певного визнання тільки творчістю, без шокування і епатажу. Хтось скаже, що це скоріше виключення, ніж правило. Але думаю, що успіху можна досягти без скандальних випадів, оголення душі і тіла, просто шлях до нього може бути набагато довшим. Нам в цьому пощастило. Після пісні «Моє серце» ми стали найротованішою групою на радіо, продажі альбомів теж радували. З іншого боку, не можу сказати, що наша популярність — це лише щасливий випадок, ми для цього працювали довго і наполегливо. Шансів, як тільки починали, не було ніяких, бо за душею не було ні копійки. Просто в певний момент, як то кажуть, правильно зійшлись зірки на небі. Але до цього потрібно додати величезну віру в те, що робиш, і працелюбність.
Коли вам найкраще твориться?
Це можуть бути абсолютно різні обставини. Останні дві пісні «народилися» по дорозі на гастролі. Буває, прокидаюсь серед ночі і йду писати, буває, ідеї з’являються прямо на студії, під час роботи.
Наталю, ви маєте дуже яскраву зовнішність. Наскільки це важливо для артиста — бути красивим і для вас особисто, як жінки?
В нашій країні важливо. Глядач спочатку сприймає «обгортку», як на цукерках. За кордоном звикли «брати» слухача іншим: творчістю, ідеологією, філософією. Та ж Дженіс Джоплін, яку ми вже згадували, хіба її можна назвати красунею? Особисто я, чесно кажучи, ніколи особливо не замислювалась над тим, красива чи ні. Років до 16 я навіть на знала, який у мене зріст, це було просто не важливо. Зовнішність для мене не фетиш і не предмет «обожнювання». Надаю їй рівно стільки значення, щоб нормально виглядати.
В одному із матеріалів, присвячених гурту «Лама», вас назвали «ідеальною жінкою». Як можете це прокоментувати?
Тільки подякувати (сміється). Всі ми шукаємо якихось ідеалів... На мою думку, особистість повинна розвиватися і хоча б прагнути до ідеалу (бо стати ним неможливо). А ті недоліки, що впливають на стосунки з оточуючими, обов’язково потрібно ліквідовувати...
Співачка Лама в побутовому, сімейному відношенні — ідеальна жінка?
Дуже люблю займатись домашніми справами, в мені це закладено з дитинства. Затишний будинок, куди б хотілось повертатись і мені, і моєму чоловікові — це дуже важливо, і я намагаюсь робити все, щоб цей затишок створити. Від мене ніхто не вимагає бездоганного порядку в хаті, чи готування першого, другого, третього на обід і вечерю. Набагато важливіші стосунки на більш духовному рівні: наша творчість, спільна робота. І все ж таки я стараюсь господарювати, в першу чергу тому, що це мені приємно. Дуже подобається фантазувати над якимись смачними стравами, а потім удвох провести затишний домашній романтичний вечір.
Традиційне питання: що таке успіх у вашому розумінні і як його досягти?
Успіх — це важка праця перш за все. Але якщо вимірюєш його грошима, то ніколи не досягнеш. Коли ми тільки починали, звісно, прагнули до успіху, але він в першу чергу асоціювався з можливістю займатись улюбленою роботою. Все інше додалось.
Спілкуватись з Ламою дуже приємно. Мабуть, це відчувають і прихильники її творчості, яких, до речі, з кожним днем стає більше. Тих, хто тільки недавно дізнався про існування співачки Лами, та гурту з однойменною назвою, чекають чудові відкриття, оскільки в їх музиці кожен може знайти щось співзвучне своїй душі.
Автор: Спілкувалася Оксана БОНДАРЧУК
