Руслана В душі живе музика, і я живу цим…
20 ноября 2009 р.
Співачка, композитор, піаністка, народна артистка України, але більш відома всім просто як Руслана, змогла зробити своєю сценою весь світ. І це не лише через шалений успіх на Євробаченні (2004 р.), де стала переможницею. Безперервні гастролі допомогли їй донести свою музику у всі куточки планети. Від Сибіру, Канади та Ісландії і до Греції, Туреччини та Китаю.
Руслана універсальний і, разом з тим, унікальний артист. Вона постійно випробовує себе в різних напрямках, використовуючи незвичайні етнічні звуки та змішуючи давні стилі і співочі традиції Карпатських гір з сучасною популярною музикою. Тембр її голосу та унікальна манера співу сьогодні безпомилково упізнається мільйонами людей. Бо постає вона перед нами справжньою АМАЗОНКОЮ, яка мріє підкорити серце Азії.
З історії успіху
1993 – Лауреат Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута».
1994 – Гран-прі Всеукраїнського телевізійного фестивалю популярної музики «Мелодія».
1996 – Гран-прі Міжнародного фестивалю мистецтв «Слов’янський базар».
1999 – Приз «Золота Жар-птиця» за перемогу в номінації «Краща пісня року» - «Світанок» і «Кращий кліп року» - «Світанок».
2000 – Лауреат Першої Всеукраїнської Загальнонаціональної програми «Людина року 2000» в номінації «Зірка естради».
2003 – Платиновий диск за альбом «Дикі танці», вручений незалежною асоціацією рекордингових компаній (Київ, Лондон).
2004 – Головний приз міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2004» у Стамбулі.
2004 – Звання «Народна артистка України».
2004 – Титул «Людина року» та премія «Прометей-Престиж» за перемогу у номінації «Митець року».
2004 – Музична премія World Music Award s в Лас-Вегасі, як українському артистові, що продав найбільшу кількість альбомів у світі.
Вже в чотири роки ви стали ученицею музичної школи. Хто для вас зробив такий вибір і чому?
Мамулічка завжди дуже хотіла, щоб я стала співачкою. Моє дитинство пройшло за кулісами, бо мамо співала в хорі, мала дуже гарний голос. Тому талант в мене від Бога та від батьків. Пригадую свою участь у дитячому ансамблі «Сонечко»... Почала співати, коли мені виповнилося 4 рочки. Потім — музична школа, консерваторія. До речі, тато хотів, щоб я стала лікарем, але доля вирішила інакше… Це було з розряду тих рішень, які відчуваєш серцем: я розуміла, що в душі живе музика, і я живу цим.
Чи виникало під час навчання в музичній школі бажання кинути музику і зайнятися чимось іншим?
Ні, навпаки. Для мене найбільшим покаранням було не піти на мій улюблений ансамбль... Звичайно, бували злети і падіння, щось виходило, щось не дуже. Але я безкінечно вірила у мрію і багато працювала для її справдження.
У кожної творчої особистості є наставник. З ким вас життя звело і хто сьогодні направляє?
Мій головний наставник — чоловік. Він мій головний критик і головний поціновувач. Ми живемо однією мрією, однією ідеєю. Він дуже багато зробив для мене і я за це йому дуже вдячна.
Як був створений ваш образ «амазонки»?
Ми спробували уявити, яким стане світ через 200 років, які будуть тенденції, форми і засоби. Перфоманс майбутнього — так би я назвала жанр нашого нового шоу.
Ця історія дуже цікава: Вона — АМАЗОНКА, дівчина-енергія. Її простір — всесвіт. Вона вільна: живе у фантастичному світі, буття її сповнене пригод, вона може панувати над стихіями і природою. Але одного дня раптово з’являється Він — світле, щире почуття — КОХАННЯ. І все змінюється… Вони вже не можуть існувати один без одного.
Українська амазонка — розумна, кмітлива, впевнена у собі дівчина, яка може одним поглядом заполонити багато чоловічих сердець. Ось такі ми, українські дівчата (пр. авт. — сміється).
Самооцінка — річ мінлива. Якою ви були до «Євробачення», і якою стали після конкурсу?
Я завжди була відкритою та щирою людиною — такою і залишилась. Що стосується іншого, то звичайно, перемога відкрила для мене вікно в світ... За останні кілька років виступала з концертами майже на всіх континентах землі. Головне — вірити у свої сили, у те, що робиш. Я займаюся тим, що люблю найбільше. І намагаюся робити це добре і якісно, щиро та відверто — це для мене найважливіше.
Як вам вдається, можливо з першого погляду, так легко йти шляхом переможниці?
Я ж справжня АМАЗОНКА! (сміється). А якщо серйозно, головне у будь-якій ситуації залишатися людиною з великої літери.
Ви задоволені, що стали співачкою? Звідки черпаєте енергію для свого насиченого концертами життя?
Мій «головний заряд» — здоровий спосіб життя. Сили та енергію отримую від творчості. Жити в гармонії мені допомагають близькі та рідні, і звичайно ж Карпати. У горах я почуваю себе вільною та щасливою.
Коли знаходите час для відпочинку?
Я не вмію просто відпочивати. Найчастіше вільні години виникають спонтанно і, як правило, дуже короткі. У мене багато концертів, зустрічей, записів на студії: я не можу дозволити собі просто відпочивати, як нормальна людина. Працюю 24 години на добу.
Люблю активний відпочинок — скутер, водні лижі, віндсерфінг, дайвінг — все це про мене. А так, весь рік проводжу в роз’їздах. Прокидаюся в Варшаві, а засинаю в Москві.
З концертами ви побували у багатьох країнах світу, в яку б хотіли ще приїхати (можливо для співпраці)?
Тепер я мрію підкорити серце Азії. Нещодавно повернулася з Азійського пісенного фестивалю, що відбувся 19 вересня у Сеулі (Південна Корея). Фестиваль проходив за участю артистів із 14 країн Азії, а трансляція події відбудеться незабаром на 20-ти телеканалах Азії. Ми дуже хвилювались перед виходом на сцену. Як сприйме нашу музику корейська, японська, китайська та взагалі аудиторія усієї Азії, адже ми для неї — представники зовсім іншої культури. Україна для них така ж далека і загадкова, як для нас, наприклад, Малайзія або Індонезія. Однак, шалений прийом 40-тисячної аудиторії на головному стадіоні Сеула не просто надихнув, а буквально змусив задуматись про неодноразові повернення до Кореї і Далекого Сходу в майбутньому.
Яких вершин хотіли б досягти в своїй кар’єрі?
Найвищих.
Який набули досвід під час депутатської роботи?
Негативний. Даремно витратила купу часу. Прийшла у парламент у «рожевих окулярах», а вийшла дуже розчарованою... Зрозуміла, що у нашій країні, якщо хочеш зробити щось добре, — роби це сам.
Відомо, що окрім музики ви досить активно займаєтеся соціальною діяльністю, благодійністю. Що спонукає?
Вважаю, що це обов’язок кожної публічної людини. Я не люблю робити це на показ і потім розповідати на всі боки.
Роблю це за покликом душі,.. бо так треба.
Хто з родини найбільше впливав на формування вас як співачки і особистості?
Мій чоловік та батьки — люди, чия думка для мене дорожча за все на землі. На щастя, добре знаючи мій характер, вони ніколи на мене на давлять і довіряють моєму рішенню. А рішення бувають досить сміливі та не очікувані, навіть для них (сміється).
Рената Литвинова колись сказала, що головне у житті — знайти своїх і заспокоїтись. Ви вже знайшли своїх? або Що для вас найважливіше у житті?
Найважливіше — це моя сім’я.
